Історія справи

Постанова ВАСУ від 09.04.2026 року у справі №620/10103/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

м. Київ

справа №620/10103/24

адміністративне провадження № К/990/18829/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року (головуючий суддя - Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.)

у справі № 620/10103/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки належних при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку з 11 січня 2019 року по 29 червня 2024 року;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за весь час затримки належних при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку з 11 січня 2019 року по 29 червня 2024 року, обчислений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» в розмірі, що дорівнює його середньому заробітку за шість місяців.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 95979,81 грн з відрахуванням зборів, податків та інших обов`язкових платежів з вказаної суми. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.

3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року залишено без задоволення клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху.

5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, а справу направити до суду першої або апеляційної інстанцій на новий розгляд.

7. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, дійшов висновку, що відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, визначені судом в ухвалі від 25 березня 2025 року. Вказав, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.

9. При цьому, суд апеляційної інстанції наголосив, що відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень права в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Установа чи організація, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. В обґрунтування касаційної скарги представник скаржника зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме пункту 4 частини першої статті 299 КАС України щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

11. Представник Військової частини НОМЕР_1 зазначив, що невчасна сплата судового збору відповідачем зумовлена об`єктивними причинами, пов`язаними з воєнним станом, а саме: обмеження доступу до рахунків, затримка фінансування з боку розпорядників бюджетних коштів.

12. Також у касаційній скарзі представник відповідача послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 420/10294/21, відповідно до якої: у період воєнного стану обмежені можливості державних органів щодо фінансування визнаються поважною причиною несплати збору.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

14. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України (ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження), та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

15. Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач оскаржує в апеляційному порядку рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року.

16. Вперше Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою у жовтні 2024 року. Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року апеляційну скаргу повернуто відповідачу, у зв`язку з неусуненням її недоліків.

17. Верховний Суд зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про порушення ним норм процесуального права.

18. Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію ухвали про повернення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 направлено до електронного кабінету 10 грудня 2024 року.

19. Вдруге відповідач подав апеляційну скаргу 14 березня 2025 року, тобто через три місяці після повернення першої апеляційної скарги, та з пропуском строку на апеляційне оскарження. До скарги додав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору.

20. Фактично, ці два клопотання мають одне обґрунтування - неможливість своєчасної оплати судового збору через відсутність належного фінансування Військової частини НОМЕР_1 . Відповідач наголошує, що вже звертався в межах строку із апеляційною скарго, проте, через відсутність можливості вчасної сплати судового збору, апеляційна скарга була повернута. Також відповідач наголошує, що з метою оплати судового збору ним була подана заявка до фінансового органу, але через відсутність належного фінансування, що пов`язане із необхідністю вирішення в першу чергу завдань по забезпеченню фінансування оборонних заходів держави, сплатити судовий збір наразі неможливо. Також відповідач послався на запровадження воєнного стану та залучення відповідача до заходів, направлених на забезпечення оборони держави.

21. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані такими, що не свідчать про існування об`єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав, тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення. Також апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, зокрема, шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та сплати судового збору

22. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10 квітня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява-обґрунтування від відповідача щодо поновлення строків для звернення з апеляційною скаргою, в якій скаржник знову просить відстрочити оплату судового збору до ухвалення рішення по справі, поновити строк для звернення з апеляційною скаргою до суду, зазначаючи такі ж підстави, які були вказані ним до залишення апеляційної скарги без руху.

23. Як уже зазначалося, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження згідно з пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки у встановлений строк відповідач не виконав вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року, не усунув недоліки апеляційної скарги та не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.

24. Верховний Суд погоджується із цим висновком з огляду на таке.

25. Верховний Суд наголошує, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

26. Та обставина, що відповідач звернувся вперше з апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору у повному обсязі) не є підставою уважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає.

27. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25 лютого 2026 року у справі № 380/16620/24, від 19 березня 2026 року у справі № 380/6738/24.

28. Щодо посилань відповідача на відсутність коштів на сплату судового збору, то колегія суддів ураховує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 21 вересня 2023 року у справі № 160/15387/22, від 09 листопада 2023 року у справі № 560/11237/22 і від 20 листопада 2023 року у справі № 120/18501/21-а, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

29. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.

30. Щодо посилань відповідача на обставини щодо введення воєнного стану та те, що Військова частина НОМЕР_1 входить до складу Збройних Сил України, що переведені у вищі ступені бойової готовності та на воєнний стан, то Верховний Суд також погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що уведення на території України воєнного стану не зупиняє перебігу процесуальних строків у судових справах.

31. За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

32. Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

33. Водночас, слід зауважити, що у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження Військова частина НОМЕР_1 не наводила аргументів, які стосуються виконання відповідних завдань з відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації.

34. Ураховуючи, що доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

35. Таким чином, наведені скаржником обставини не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

36. Доводи скаржника щодо необхідності застосування до спірних правовідносин правового висновку, сформованого Верховним Судом у справі № 420/10294/21, є необґрунтованими, оскільки у вказаній справі Верховний Суд не приймав жодного судового рішення.

37. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 4 частини першої статті 299 КАС України не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду цієї справи.

38. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

39. Оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

40. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 350 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі № 620/10103/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

І.В. Желєзний

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду